«Викрадачі велосипедів» (Ladri di biciclette, 1948) — драма Вітторіо Де Сіки, яку десятиліттями ставлять у списки найкращих фільмів усіх часів. Режисер зняв історію без жодної зірки: у головних ролях люди з вулиці. Почесний «Оскар» 1950 року, рейтинг IMDb близько 8,3 і 99% на Rotten Tomatoes — рідкісне визнання для картини, що коштувала копійки.

Сюжет

Робота ціною велосипеда

Повоєнний Рим, масове безробіття. Антоніо Річчі нарешті отримує роботу: розклеювати афіші по місту. Умова одна — мати власний велосипед. Дружина Марія закладає сімейну білизну, щоб викупити велосипед із ломбарду. Уже в перший робочий день його крадуть просто на вулиці.

Без велосипеда немає роботи, без роботи сім’я не виживе. Антоніо разом із маленьким сином Бруно вирушає на пошуки по всьому Риму: ринки, церкви, поліцейські дільниці, квартали бідноти. Місто велике, а зачіпок майже немає.

Батько на очах у сина

Поступово фільм перестає бути історією про вкрадену річ. Це історія про відчай батька на очах у дитини, про межу, за якою чесна людина може зробити те, що сама ж засуджувала. Коли Антоніо, доведений до краю, наважується на крадіжку чужого велосипеда, його ловлять, і найгірше для нього — що це бачить Бруно. Фінал б’є тихо, без музичного нагнітання.

Актори

  • Ламберто Маджорані — Антоніо Річчі, безробітний батько. У житті був заводським робітником, а не актором.
  • Енцо Стайола — Бруно, маленький син. Де Сіка помітив хлопчика на вулиці.
  • Ліанелла Карелл — Марія, дружина Антоніо. До зйомок працювала журналісткою.
  • Елена Альтьєрі — заможна синьйора
  • Вітторіо Антонуччі — злодій

Жоден із головних виконавців не був професійним актором. Саме цього й хотів Де Сіка: справжній робітник у ролі робітника й дитина з вулиці в ролі дитини виглядали природніше за будь-яких зірок.

Виробництво

Сценарій написав Чезаре Дзаваттіні, головний теоретик неореалізму, за романом Луїджі Бартоліні. Де Сіка свідомо відмовився від професійних акторів і павільйонів: знімав на справжніх вулицях Рима, з природним світлом і живими перехожими в кадрі. Голлівудський продюсер Девід Селзнік пропонував гроші за умови, що головну роль зіграє Кері Грант, але Де Сіка відмовився.

Музику написав Алессандро Чіконьїні. Хронометраж — 89 хвилин. Бюджет був мізерним навіть за мірками того часу, і левова частка йшла на плівку та проявку. Фінансування довелося шукати по приватних інвесторах, бо студії не вірили в історію без зірок.

Збори і нагороди

Фільм отримав почесний «Оскар» 1950 року як видатна іншомовна стрічка — це було ще до того, як Академія заснувала окрему категорію для іноземного кіно. Картина також здобула BAFTA і «Золотий глобус». У знаменитому опитуванні журналу Sight & Sound вона роками входила до найвищих рядків списку найкращих фільмів історії. IMDb — близько 8,3, Rotten Tomatoes — 99%.

Цікаві факти

  • Жоден із головних виконавців не був професійним актором.
  • Голлівуд пропонував фінансування за умови, що Антоніо зіграє Кері Грант, але Де Сіка відмовився.
  • Виконавець головної ролі Ламберто Маджорані після фільму повернувся на завод, бо слава не принесла стабільного заробітку.
  • Фільм називають маніфестом неореалізму: справжні вулиці, справжні люди, жодного гламуру.
  • Англійська назва довго ходила у двох варіантах — в однині й множині, що породило плутанину серед глядачів.

Часто задавані питання

Що таке італійський неореалізм?

Це повоєнний напрям, де знімали на реальних локаціях з непрофесійними акторами про простих людей та їхні щоденні труднощі. «Викрадачі велосипедів» — його еталон.

Чому в головних ролях не актори?

Де Сіка прагнув максимальної правдивості. Робітник у ролі робітника і дитина з вулиці виглядали природніше за зірок.

Фільм отримав «Оскар»?

Так, почесний «Оскар» 1950 року, ще до появи окремої категорії за найкращий іншомовний фільм.

Про що насправді цей фільм?

Про бідність, гідність і батьківську любов, а вкрадений велосипед — лише привід показати, як суспільство ламає маленьку людину.

Який рейтинг у фільму?

На IMDb близько 8,3, і стрічка незмінно входить до списків найвпливовіших фільмів усіх часів.

Пов’язані матеріали

Якщо вам близьке людяне європейське кіно, прочитайте про «Новий кінотеатр «Парадізо»» та класичний нуар «Бульвар Сансет». Усі ці стрічки входять до рейтингу ТОП-100 фільмів IMDb.