«Новий кінотеатр «Парадізо»» (Nuovo Cinema Paradiso, 1988) — драма Джузеппе Торнаторе про хлопчика, кіно і дружбу довжиною в життя. Стрічка отримала «Оскар» за найкращий іншомовний фільм, Гран-прі Каннського фестивалю і премію BAFTA. IMDb тримає її на 8,5, і для багатьох глядачів це найзворушливіше освідчення в любові до кінематографа з усіх, що знімали.

Сюжет

Сальваторе і Альфредо

Відомий римський режисер Сальваторе ді Віта дізнається про смерть якогось Альфредо. Звістка повертає його в дитинство, у маленьке сицилійське містечко Джанкальдо повоєнних років. Малий Тото, син удови, проводить усі вільні години в єдиному кінотеатрі містечка — «Парадізо».

Кіномеханік Альфредо спершу проганяє хлопчика з апаратної, а потім стає його другом і вчителем. Він пускає Тото в кінобудку, показує, як працює проектор, і ділиться простою життєвою мудрістю. Місцевий священник перед показами вирізає всі сцени поцілунків, і Альфредо складає ці обрізки окремо.

Кіно, кохання і повернення

Після пожежі, що осліплює Альфредо, дорослий Тото сам стає кіномеханіком. Згодом приходить перше кохання до Олени, розлука, армія і від’їзд. Альфредо наполягає, щоб юнак поїхав із містечка й ніколи не озирався. Через тридцять років уже зрілий Сальваторе повертається на похорон друга й отримує його прощальний подарунок — плівку зі склеєними докупи всіма вирізаними поцілунками.

Актори

  • Філіпп Нуаре — Альфредо, кіномеханік «Парадізо»
  • Сальваторе Кашо — Тото в дитинстві
  • Марко Леонарді — Тото-підліток
  • Жак Перрен — дорослий Сальваторе ді Віта
  • Аньєзе Нано — Олена, перше кохання Тото

Маленького Сальваторе Кашо Торнаторе знайшов серед звичайних сицилійських дітей. Хлопчик не вмів читати, тому репліки він вивчав на слух, і саме ця природність зробила образ Тото таким живим.

Виробництво

Джузеппе Торнаторе зняв фільм у рідному регіоні, на Сицилії, у містечках Палаццо-Адріано і Ченторіпе. Музику написав Енніо Морріконе разом із сином Андреа, і головна тема стала однією з найвідоміших мелодій композитора.

Перша версія фільму тривала 155 хвилин і провалилася в італійському прокаті. Торнаторе скоротив стрічку до 124 хвилин, прибравши цілу сюжетну лінію дорослої Олени, і саме ця коротка версія підкорила міжнародну публіку та здобула «Оскар». Пізніше вийшла й режисерська версія на 173 хвилини з відновленими сценами.

Збори і нагороди

«Новий кінотеатр «Парадізо»» отримав «Оскар» 1990 року як найкращий іншомовний фільм, Гран-прі журі в Каннах 1989-го та п’ять премій BAFTA, включно з найкращим сценарієм і музикою. У світовому прокаті скорочена версія зібрала десятки мільйонів доларів і повернула інтерес до італійського авторського кіно. IMDb тримає оцінку близько 8,5.

Цікаві факти

  • Сальваторе Кашо не вмів читати, тому всі репліки вивчав зі слуху.
  • Провал першої довгої версії мало не поховав фільм; рятівним стало скорочення майже на півгодини.
  • Фінальна сцена з поцілунками знята так, що Жак Перрен реально не бачив монтажу заздалегідь, і його сльози справжні.
  • Морріконе писав головну тему разом із 24-річним сином Андреа.
  • Кінотеатр «Парадізо» збудували спеціально для зйомок, а в фіналі його підривають по-справжньому.

Часто задавані питання

Хто зняв «Новий кінотеатр «Парадізо»»?

Режисер — італієць Джузеппе Торнаторе, для якого цей фільм став головною роботою кар’єри.

Про що цей фільм?

Про дружбу хлопчика і старого кіномеханіка, про любов до кіно і про те, як спогади формують доросле життя.

Який рейтинг у фільму?

На IMDb близько 8,5, і стрічка входить до більшості списків найзворушливіших фільмів про кіно.

Хто написав музику?

Енніо Морріконе разом із сином Андреа. Головна тема стала класикою саундтреків.

Скільки версій фільму існує?

Прокатна на 124 хвилини, рання італійська на 155 хвилин і пізніша режисерська на 173 хвилини.

Пов’язані матеріали

Любителям великого європейського кіно сподобаються «Викрадачі велосипедів» та класичний нуар «Бульвар Сансет». Усі ці стрічки входять до рейтингу ТОП-100 фільмів IMDb.