Окуповані

Після руйнівного урагану новий прем’єр-міністр Норвегії Еспер Берг, політик-еколог, оголошує, що країна припиняє видобуток нафти й газу і переходить на торієву енергетику. Європа, яка залежить від норвезьких поставок, у паніці. Під час поїздки прем’єра гелікоптер перехоплюють, і Бергу передають ультиматум: Росія за дорученням ЄС відновить видобуток, а Норвегії краще не опиратися.

Окупація відбувається тихо. Ніхто не стріляє, по вулицях не їздять танки, російські фахівці приїжджають на платформи, а посольство обіцяє, що все закінчиться за кілька місяців. Уряд Берга вирішує домовлятися, бо війна з такою силою виглядає безглуздою.

Ганс Мартін Юпвік, поліцейський з охорони прем’єра, переживає теракт і стає зв’язковим між норвезькими службами та російською послицею Іриною Сідоровою, розумною і холодною дипломаткою. Його дружина Гільде, суддя, дивиться на те, що відбувається, зовсім інакше, і в родині назріває конфлікт.

Поступово стає зрозуміло, що «тимчасова» присутність не закінчиться сама. З’являється рух опору «Вільна Норвегія», частина суспільства співпрацює з новою владою, частина мовчить, а Берг щодня обирає між поступками й гордістю країни.