«Співаючи під дощем» (Singin’ in the Rain, 1952) — мюзикл студії MGM, який сьогодні називають найкращим у жанрі. Бюджет склав близько 2,5 млн доларів, перший прокат приніс приблизно 7,7 млн. Рейтинг IMDb — 8,3. Фільм розповідає про Голлівуд кінця 1920-х, коли німе кіно різко поступилося звуковому.

Сюжет

Дон Локвуд — зірка німих фільмів, чию екранну пару з примхливою Ліною Ламонт студія Monumental Pictures подає публіці як романтичний дует. Насправді Дон не виносить партнерку. На прем’єрі він тікає від натовпу шанувальниць і випадково потрапляє в авто молодої танцівниці Кеті Селден, яка зухвало заявляє, що німе кіно — несправжнє мистецтво.

Прихід звуку

Коли виходить перший звуковий хіт «Співак джазу», публіка втрачає інтерес до німих картин, і кіностудія наспіх вирішує переробити свою чергову мелодраму на звукову. Перший показ обертається катастрофою: техніка підводить, а верескливий голос Ліни викликає в залі сміх. Студії загрожує провал, а з ним і кар’єри всіх причетних.

Порятунок через мюзикл

Дон, який тим часом закохується в Кеті, разом із другом Космо придумує вихід: перетворити фільм на мюзикл, а спів і репліки Ліни таємно замінити голосом Кеті. План спрацьовує, картина має шалений успіх, але Ліна намагається привласнити чужий талант і змусити студію приховувати Кеті назавжди. Фінальна сцена викриває обман просто на прем’єрі, коли завісу піднімають у найнепідходящий для Ліни момент.

Актори

  • Джин Келлі — Дон Локвуд, зірка німого кіно й танцівник.
  • Деббі Рейнольдс — Кеті Селден, амбітна початківка.
  • Дональд О’Коннор — Космо Браун, друг і тапер Дона.
  • Джин Гейген — Ліна Ламонт, зірка з нестерпним голосом.
  • Сід Чарісс — танцівниця в балетному номері.

Виробництво

Режисерами стали Джин Келлі й Стенлі Донен. Сценаристи Бетті Комден та Адольф Грін будували сюжет навколо старих пісень Артура Фріда й Насіо Герба Брауна, написаних ще в 1920-30-х. Знамениту сцену, де Дон танцює під зливою на вулиці, Келлі знімав із високою температурою; дощ робили зі суміші води й молока, щоб краще було видно в кадрі. Деббі Рейнольдс не вміла танцювати професійно й тренувалася місяцями до зривання ніг.

Збори і нагороди

Фільм отримав дві номінації на «Оскар», зокрема Джин Гейген за роль другого плану. Касово стрічка пройшла добре, але справжня слава прийшла з роками. У 1989 році її внесли до Національного реєстру фільмів США, а Американський інститут кіно поставив її на перше місце серед мюзиклів усіх часів.

Цікаві факти

  • За іронією, у сцені, де Кеті «озвучує» Ліну, справжній голос Джин Гейген звучав краще, ніж дубляж.
  • Сцену «Make ‘Em Laugh» Дональд О’Коннор зняв так виснажливо, що кілька днів пролежав у ліжку.
  • Дощ під час головного номера збивав грим, тож Келлі переробляли образ між дублями.
  • Більшість пісень не написали спеціально — їх узяли з каталогу MGM 1920-30-х років.
  • Фільм пародіює реальні труднощі переходу Голлівуду на звук наприкінці 1920-х.

Часто задавані питання

Про що фільм «Співаючи під дощем»?

Про зірок німого кіно, які намагаються вижити в епоху звукових фільмів, поки студія приховує, що в головної актриси жахливий голос.

Хто виконав головну роль?

Джин Келлі в ролі Дона Локвуда; він же був співрежисером і хореографом.

Чи справді йшов дощ під час зйомок?

Так, вулицю заливали водою через систему труб, а в рідину додали молоко для кращої видимості в кадрі.

Чому фільм вважають найкращим мюзиклом?

За поєднання хореографії, гумору й точної сатири на епоху переходу кіно до звуку.

Скільки коштував фільм?

Близько 2,5 млн доларів; перший прокат приніс приблизно 7,7 млн.

Пов’язані матеріали

Серед інших класичних стрічок 1950-х — трилер «Запаморочення» Гічкока. Любителям масштабного кіно сподобається вестерн «Одного разу на Дикому Заході». Усю добірку дивіться в рубриці ТОП-100 фільмів.