«Психо» (Psycho) — трилер Альфреда Гічкока 1960 року, що назавжди змінив жанр жахів. Знятий за скромні 806 тисяч доларів, фільм зібрав у прокаті понад 50 мільйонів і став найприбутковішою чорно-білою звуковою стрічкою свого часу. Рейтинг IMDb — 8,5. Сцена вбивства в душі досі вважається однією з найвідоміших в історії кіно.

Сюжет фільму

Секретарка Меріон Крейн краде в роботодавця 40 тисяч доларів і тікає з міста, сподіваючись почати нове життя з коханим. Дорогою її застає негода, і вона зупиняється у віддаленому мотелі «Бейтс».

Господар закладу, сором’язливий молодик Норман Бейтс, живе під владою деспотичної матері в будинку на пагорбі. Після розмови з ним Меріон вирішує повернути вкрадене, та тієї ж ночі гине під ножем у душі. Так головна героїня зникає вже на середині фільму, що було нечуваним для глядачів 1960 року.

Таємниця будинку Бейтсів

Зникненням Меріон цікавляться її сестра, коханий і приватний детектив. Розслідування веде до моторошної правди: «мати» Нормана давно мертва, а вбивства чинить він сам, перевтілюючись у її особистість. Фінальний кадр з посмішкою Нормана став класикою.

Актори

  • Ентоні Перкінс — Норман Бейтс, чий тривожний шарм зробив персонажа еталоном кіноманіяка.
  • Джанет Лі — Меріон Крейн, героїня, що несподівано гине в першій половині фільму.
  • Віра Майлз — Ліла, сестра Меріон, яка веде власне розслідування.
  • Джон Гевін — Сем Луміс, коханий Меріон.
  • Мартін Болсам — детектив Арбогаст.

Виробництво

Гічкок навмисно знімав фільм дешево, силами своєї телевізійної знімальної групи, аби довести, що може зробити хіт за мінімальні гроші. Сцену в душі монтували з близько 70 окремих планів за 45 секунд екранного часу, і ніж жодного разу не торкається тіла — усе будується на монтажі й уяві глядача.

Режисер скуповував копії роману Роберта Блоха, щоб приховати фінал, і заборонив пускати глядачів у зал після початку сеансу. Пронизливу скрипкову тему вбивства написав композитор Бернард Германн.

Збори

При бюджеті 806 тисяч доларів «Психо» зібрав у прокаті понад 50 мільйонів, ставши величезним комерційним тріумфом. Фільм отримав чотири номінації на «Оскар», зокрема за режисуру Гічкока й роль Джанет Лі. Рейтинг IMDb — 8,5. Американський інститут кіно неодноразово вносив стрічку до списків найкращих фільмів і трилерів усіх часів.

Цікаві факти

  • Для імітації крові в чорно-білій сцені душу використали звичайний шоколадний сироп.
  • Гічкок заборонив впускати глядачів у зал після початку сеансу — це була новаторська маркетингова політика.
  • «Психо» одним із перших показав у кадрі змив унітаза, що вважалося табу в тодішньому Голлівуді.
  • Образ Нормана Бейтса частково надихнули реальним убивцею Едом Гайном.
  • Скрипкова тема Бернарда Германна стала однією з найвпізнаваніших у світі кіномузики.

Часто задавані питання

Хто вбивця у фільмі?

Убивства чинить Норман Бейтс, який страждає на розлад особистості й перевтілюється в образ своєї покійної матері.

Чому головна героїня гине так рано?

Гічкок навмисно вбив Меріон у першій половині, аби шокувати глядача й зруйнувати очікування.

Чи є у фільму продовження?

Так, виходили сиквели в 1980-х, рімейк 1998 року й серіал-приквел «Мотель Бейтсів».

Скільки тривала зйомка сцени в душі?

Близько семи днів знімань заради 45 секунд екранного часу, змонтованих із десятків планів.

На чому заснований фільм?

На однойменному романі Роберта Блоха 1959 року, написаному під враженням від злочинів Еда Гайна.

Пов’язані матеріали

Поціновувачам Альфреда Гічкока радимо переглянути «Запаморочення» та «Вікно у двір». Любителям моторошних історій про крихку психіку варто звернути увагу на «Сяйво» Стенлі Кубрика.