Пам’ятай

Леонард Шелбі, який є головним героєм, працює слідчим в страховій компанії, а ще він попутно займається розшуком вбивці своєї дружини. Величезною перешкодою для нього є пережита травма голови, і внаслідок амнезії у нього не тримаються в пам’яті події довше п’ятнадцяти хвилин.

Він щодня пише для себе замітки з нагадуваннями подій, фотографії людей, записки з місцями зустрічей і дати. Лео навіть наколює собі на тілі татуювання з найважливішими знаками. Йому “по-дружньому” допомагають двоє людей – Тедді, і Наталі. Як з’ясовується, ними рухають свої приховані мотиви і бажання.

Головна таємниця фільму полягає саме в невідомій від Шелбі частки розслідування – залишилася в недалекому минулому. Крістофер Нолан, використовував в сюжеті інвертовану композицію, щоб зберегти інтригу фільму, і показати його в баченні Лео. В одній з ліній сюжету, виклад розбивається на фрагменти по п’ять хвилин, які чергуються в зворотному порядку, а наступні лінії оповідають, чим пояснюються попередні. Ці відрізки з п’яти хвилин чергуються чорно – білими вставками по три хвилини, і в них час йде своєю чергою. Під кінець фільму ці дві лінії сюжету зливаються, і чорно-біла картина набуває кольору, завдяки чому фільм набуває інший забарвлення. Після цього глядачі можуть самі відновлювати події всього, що сталося.

Вперше стрічку показали на фестивалі кіно у Венеції в 2000 р і її тут же із захопленням прийняли критики. У 2002 році він отримав Премію Е. Аллана По і був двічі номінований на премію «Оскар» за кращий сценарій і монтаж.

Цей фільм є наочним доказом того, що при відносно невеликому бюджеті ($ 9 млн.), використовуючи оригінальну ідею і режисерське обдарування, можна зняти фінансово успішну картину (збори $ 39,5 млн.), Яка при цьому ще й відразу стала культовою.